Індекс рубрикатора НБУВ: П381.3-45(4УКР1)

Рубрики:

Ялини (Picea spp.)

Шифр НБУВ: Ж71365 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е522.822.21*852.121.41

Рубрики:

Pinales

Шифр НБУВ: РА391070 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто підходи до ролі державного сектора у розвитку національної економіки. Розкрито сутність та визначено проблеми управління державним сектором економіки, окреслено напрями його реформування. Обгрунтовано, що підвищення ефективності функціонування державного сектора залежить від ступеня розуміння економічної сутності механізму його управління та основних факторів, що визначають його розвиток.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні питання управління державним сектором економіки. Мета роботи - здійснення оцінки ефективності механізму управління державним сектором економіки в Україні. У роботі застосовано сукупність наукових методів і підходів, у тому числі системний, структурний, порівняльний, факторний методи, що дозволило реалізувати концептуальну єдність дослідження. Розкрито сутність механізму управління державним сектором економіки та підходи щодо оцінки його ефективності. Здійснено аналіз динаміки кількості об'єктів, які змінили державну та комунальну форму власності, об'єктів незавершеного будівництва, малої приватизації в цілому та за групами, оцінку ефективності управління державним сектором економіки. Визначено проблеми управління державним сектором економіки. Застосування результатів: система державного фінансового регулювання, механізм управління державним сектором економіки. Висновки: ефективність управління державним сектором полягає в досягненні мети управління, певного якісного результату діяльності або стану об'єкта управління з максимальною економією ресурсів, зокрема нагромадження національного багатства; охорони національної спадщини; раціонального використання, охорони і відтворення природних ресурсів; забезпечення сталого розвитку виробничої та соціальної інфраструктури країни. Ефективне управління дозволяє максимізувати результати володіння, користування та розпорядження об'єктами власності в рамках законодавчо встановлених обмежень. Найбільш масштабний і прискорений процес роздержавлення в Україні припав на роки масової приватизації (1992 - 1998 рр.). Найвідчутніше вплинула на зміну структури власності в вітчизняній економіці масштабна приватизація об'єктів груп Б, В і Г. За цей час змінили форму власності 8157 державних об'єктів, що становило 92 % всіх проданих за 20 років об'єктів зазначених груп. Причому у період масової приватизації у приватну власність перейшли фактично всі підприємства галузей, які обслуговували внутрішній ринок, а саме: оптової і роздрібної торгівлі, харчової, легкої і місцевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, з надання побутових послуг тощо. Приватна власність зайняла головну позицію в експортоорієнтованих галузях - чорній металургії, хімічній промисловості і галузях, пов'язаних з ними - коксохімічній, видобутку залізної руди, розподілення електроенергії.

Розкрито інституційні засади розвитку фінансового механізму управління державним сектором економіки. Розкрито теоретичні аспекти розвитку зазначеного фінансового механізму та його сутність. Обгрунтовано, що трансформація державного сектора економіки повинна базуватися на пошуку найбільш ефективного фінансового механізму управління ним. У сучасних умовах на основі трансформації державного сектора необхідно досягти таких основних результатів: оптимізація управління державною власністю; підвищення ефективності контролю за використанням і зберіганням державного майна; забезпечення додаткових надходжень від більш ефективного використання державних активів. При оцінці доцільності прийняття конкретних рішень з управління об'єктами державної власності, перш за все, необхідно оцінювати, яким чином зазначене дозволить: оптимізувати структуру державної власності; мінімізувати витрати державного бюджету на управління державним майном; підвищити якість фінансового менеджменту та ефективність управління державними підприємствами; посилити відповідальність нових власників і їх зацікавленість у результатах фінансової діяльності суб'єктів господарювання державного сектора; створити сприятливе економічне середовище для розвитку бізнесу, а також залучити інвестиції в нього.

Розроблено інституційну модель фінансового управління державним сектором економіки (ДСЕ), що грунтується на інтеграції відповідних інституцій фінансового управління об'єктами державної власності, сукупності взаємопов'язаних методів, інструментів і важелів забезпечення фінансово-інституційної архітектоніки розвитку ДСЕ. Запропоновано методологічні підходи щодо оцінювання дієвості фінансового механізму управління цим сектором на основі формування показників, які грунтуються на його функціональних та фінансово-економічних складових, що забезпечить підвищення результативності впливу державної фінансової політики на економічні процеси. Вдосконалено положення щодо управління фінансовою діяльністю суб'єктів господарювання, визначення фінансових інструментів, принципів та методів їх фінансового контролю, підходи щодо застосування механізмів державно-приватного партнерства, інституційні засади розвитку фінансового механізму управління ДСЕ. Узагальнено та систематизовано досвід країн з розвиненою та трансформаційною економікою щодо фінансового регулювання цього сектора. Надано можливість підвищити якісний рівень управління державними корпоративними правами в країні. Розвинуто підходи щодо підвищення ефективності та основні засади розкриття економічної сутності фінансового механізму управління ДСЕ, а також положення до визначення пріоритетних напрямів інноваційно-інвестиційного його розвитку.

Після проголошення національного суверенітету перед Україною постало вагоме завдання - формування нової моделі соціально-економічного розвитку країни, яка базується на відкритості економіки та інтеграції у світовий фінансовий простір. Процес інтеграції є надзвичайно складним та багатогранним, що передбачає формування і реалізацію дієвої державної політики у сфері міжнародних фінансових відносин, підвищення рівня ефективності системи державного управління та створення умов для розвитку реального сектору економіки. Трансформаційні перетворення у світовому економічному середовищі, прискорення процесів фінансової глобалізації на даний час актуалізують питання інтеграції країн до світового фінансового простору. Водночас, наслідки інтеграції досить неоднозначні, особливо з погляду їх фінансової складової, що потребує подальших наукових досліджень теоретичних та прикладних аспектів інтеграції України у світовий фінансовий простір, зокрема в контексті співробітництва з МВФ та Світовим банком. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика впливу глобалізаційних процесів на вітчизняну економіку, розвиток міжнародних фінансово-економічних відносин є на сьогодні доволі поширеною у наукових дослідженнях відомих зарубіжних та вітчизняних вчених: Дж. Б'юкенена, П. Самуельсона, Дж. Стігліца, Т. Боголіб, В. Колосової, Г. Кучер, Л. Лисяк, І. Лук'яненко, А. Мазаракі, В. Сіденка, І. Чугунова та інших. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Зазначені вище питання актуалізуються у зв'язку з прискоренням процесів фінансової глобалізації, що зумовлюють вирішення значного спектру завдань, пов'язаних з інтеграцією країн з розвиненою та трансформаційною економікою у світовий фінансовий простір. Мета роботи - визначення основних напрямів інтеграції України у світовий фінансовий простір в контексті співробітництва з МВФ та Світовим банком. Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання: здійснити аналіз та оцінку особливостей співпраці України з МВФ та Світовим банком; обгрунтувати вплив глобалізаційних процесів на розвиток фінансово-економічного середовища в Україні, розкрити особливості та визначити основні напрями інтеграції України у світовий фінансовий простір. Застосовано сукупність методів наукового дослідження: системного підходу, статистичного аналізу, структурування, аналізу та синтезу тощо. Викладення основного матеріалу (результати роботи). Здійснено аналіз та оцінку особливостей співпраці України з МВФ та Світовим банком. Обгрунтовано вплив глобалізаційних процесів на розвиток фінансово-економічного середовища в Україні. Розкрито особливості та визначено основні напрями інтеграції України у світовий фінансовий простір. Результати цього дослідження можуть бути застосовані в процесі формування та реалізації фінансово-бюджетної політики України. Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями є вагомим інструментом залучення зовнішніх державних позик спрямованих на вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країн. Інвестиції міжнародних організацій створюють відповідні умови для прискорення темпів економічного зростання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж25721 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.415.160.23

Рубрики:

Цукровий діабет у дітей

Шифр НБУВ: Ж25721 Пошук видання у каталогах НБУВ